Як ми хрестимося і чинимо поклони перед Господом ?

Пошана, яку людина складає Господу, має походити з її серця. Ісус Христос вчив: «Бог – Дух. Ті, що Йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися» (Йо. 4:24). Часто людина виявляє назовні все те, що діється в її душі, словами чи поведінкою. І християни виявляють назовні шану Богові спільною молитвою, піснями, хресним знаменням, поклонами тощо. Спаситель, коли молився, підносив Свої очі до неба і прихиляв коліна.

Піст – час для покаяння, тому під час Великого посту читаються покаянні молитви і робляться поклони. Дуже важливо вміти правильно виконувати обрядові елементи нашої віри, зокрема, правильно хреститися і кланятися.

 

Що таке хресне знамення

Хресне знамення – найважливіший знак нашої віри. Хрест є знаряддям і знаменом перемоги Христової над гріхом і смертю. Син Божий стражданнями і смертю саме на хресті за гріхи всіх людей, цілого світу подолав не тільки гріх, але й саму смерть – воскрес із мертвих. Своєю перемогою на хресті Господь наш Ісус Христос, переможець гріха і смерти, відкрив нам шлях до вічної перемоги, до вічного життя. Тому хрест і хресне знамення для нас дуже важливі. Тепер і ми маємо можливість позбутися влади зла – гріха і вічної смерти, а для цього ми повинні йти за Христом, довіряти Йому, любити Його, виконувати святу Господню волю, в усьому слухатися Божественного Вчителя і з Ним жити. Ось тому, щоб засвідчити нашу віру в Господа Ісуса, нашого Спасителя, ми носимо натільний хрестик, а під час молитви зображаємо на собі хрест, тобто осіняємо себе хресним знаменням (хрестимося).

Хресне знамення для нас є символом віри в Пресвяту Тройцю, в Ісуса Христа – Бога, що став людиною заради нашого спасіння, в перемогу Сина Божого на хресті – Його смерть і воскресіння, і вічне життя, дароване нам. Коли хрестимось і промовляємо слова «В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» вголос або подумки, то цим засвідчуємо нашу віру і бажання жити й працювати на славу Божу. Словом «амінь» засвідчуємо, що у все це віримо, приймаємо до серця і сміливо визнаємо. «Амінь» означає: «істинно», «правдиво», «нехай буде так».

 

З історії

Ознаменування себе хрестом є найдавнішим і найбільш вживаним обрядом. Перші християни вживали його на початку кожного заняття. В давні часи християнства хресне знамення чинили лише одним великим пальцем правої руки на чолі на знак того, що християнин сміливо визнає свою віру. Починаючи з VI століття, такий знак почали робити ще й на устах і грудях (серці). У VIII столітті християни почали знаменуватися, так званим, великим хрестом.

 

Як правильно хреститися

В нашому обряді хрестимося тричі. Хресне знамення робимо так: три перші пальці правої руки (великий, вказівний і середній) рівно складаємо пучками разом, а два інші (безіменний і мізинець) пригинаємо до долоні. Так складені пальці підносимо, прикладаємо до чола й кажемо: «В ім’я Отця», потім одразу – на груди (живіт) і говоримо: «і Сина», за тим – на праве плече, промовляючи: «і Святого Духа», і накінець – на ліве плече, закінчуючи: «Амінь».

Хреститися слід уважно і неквапливо, обов’язково торкаючись відповідних частин тіла правильно складеними пальцями – инакше вийде не зображення хреста, а звичайні помахи рукою, від чого, як казали святі, біси тільки радіють. Недбайливо чинячи хресне знамення, ми виявляємо непошану до Бога – грішимо. Цей гріх називається блюзнірством або святотатством. Адже на хресті вмер наш Господь Ісус Христос і через хресну смерть і воскресіння дарував нам спасіння – нове життя!

 

Що означає хресне знамення

Складені три перші пальці разом засвідчують нашу віру в Бога Отця, Сина і Святого Духа як єдиносущну і нероздільну Тройцю, а два пальці, пригнуті до долоні, говорять, що Син Божий, будучи Богом, у воплоченні став людиною, тобто означають Його дві природи – Божу і людську.

Осіняючи себе хресним знаменням, кладемо складені пальці на чоло, щоб Господь просвітив наш розум, на груди (живіт) – для освячення нашого серця і внутрішніх почуттів, а потім на праве і ліве плечі – для скріплення тілесних сил, щоб вони служили нам і ближнім на спасіння й на Божу славу.

 

Коли слід хреститися

Осіняти себе хресним знаменням слід на початку і по закінченні молитви, а також при наближенні до всього святого: входячи в храм і виходячи з нього, прикладаючись до хреста, ікони, мощей святих тощо. Хрестимося перед і після трапези, при вимовлянні імен трьох Божих Осіб: Отця, Сина і Святого Духа. Хреститись можна і треба у всіх важливих випадках життя: в скруті, в горі, в радості, а також на початку всілякого доброго діла чи будь-якої роботи, щоб вийшло все на славу Божу і добро собі та ближнім. Першою справою, котру вартувало б зробити зранку, відразу після сну, має бути трикратне хресне знамення, воно ж має стати й останньою справою ввечері, перед самим сном.

 

Поклони (метанії)

Усвідомлюючи свою гріховність і недостойність перед Богом, на знак нашого смирення супроводжуємо молитву поклонами. Поклони (метанії) бувають поясні (малі) і доземні (великі). Поклони зазвичай робляться разом з хресним знаменням.

 

Коли чиняться поклони

В руській (українській) традиції поклін творимо після хресного знамення, а не навпаки. Підтверджується це великим досвідом святих нашої рідної землі (та й не тільки).

В Києво-Печерському монастирі за часів преподобних Антонія і Теодозія жив один преподобний монах Ісакій. Цей святий провів багато років в затворі, жив суворим аскетичним життям. Про преподобного Ісакія розповідає Києво-Печерський патерик: «...одного вечора почав він за звичаєм бити поклони, відспівуючи псалми – й так до півночі, та, втомившись, сів на своє сидіння. І так він сидів, як звичайно, при згашеній свічці, аж раптом засяяло в печері світло таке яскраве, як від сонця, що аж зір людський сліпило. І прийшли до нього два юнаки прекрасні, обличчями осяйними, наче те сонячне світило, й мовили йому: “Ісакіє, ми – ангели, а оце ж іде до тебе й Христос з [іншими] ангелами”. І встав Ісакій, і побачив гурт бісів, а лиця їхні ясніли понад сонце. Один з-поміж них сяяв найяскравіше, і обличчя його [аж] променіло. І сказав йому: “Ісакію, це – Христос, впади ж і поклонися йому”. А Ісакій, не збагнувши, що то бісівське дійство та забувши перехреститися, вийшов із келії, щоби вклонитися бісівщині, наче Христові. Тоді біси вигукнули: “Нашим ти є, Ісакій!” І ввели його до келії, і посадили, і порозсідалися довкола нього. І вся келія, і печерний прохід наповнилася бісами... Натомивши Ісакія, полишили його ледь живого й відійшли, поглумившись над ним»1. Після цього преподобний Антоній з братією довго опікувались над знесиленим Ісакієм, доки він не повернувся до нормального життя. Ось так жорстоко познущалися біси над преподобним Ісакієм за те, що просто забув перехреститись перед тим, ніж поклонитись.

В V ст. в Кападокії (Мала Азія) жив великий святий – преподобний Симеон Стовпник. Цей святий також прославився побожним суворим аскетичним і святим життям і, навіть, чудом. Він довгий час жив високо на стовпі2, тому його і називають стовпником. «Житія святих» про Симеона Стовпника розповідають таке: «...диявол, ненависник всілякого добра, прийняв вигляд світлого ангела і показався святому поблизу стовпа на вогняній колісниці з вогняними конями, котра ніби опускалася з неба, і говорив: “Слухай, Симеоне! Бог неба і землі послав мене до тебе, як бачиш, з колісницею і конями, щоб взяв я тебе, подібно Іллі, на небо; бо ти достойний такої почести за святість життя твого, і прийшов вже тобі час скуштувати плоди праці твоєї і прийняти вінець похвали від руки Господньої. Поспіши ж, рабе Господній, побачити Творця свого і поклонитися Тому, Хто створив тебе на образ Свій; бажають і тебе побачити ангели й архангели з пророками, апостолами та мучениками”. Святий не розпізнав вражої облесливости і сказав: “Господи! Чи мене, грішника, хочеш взяти на небо?” І підняв Симеон праву ногу, щоб ступити на вогняну колісницю, але разом з тим осінив себе хресним знаменням. Тоді диявол з колісницею зник як порох, зметений вітром. А Симеон пізнав бісівську облесливість, розкаявся...»3

Ось яке велике значення має хресне знамення!

 

Як правильно кланятися

Поясні поклони робимо так: стаємо рівно і хрестимося, аж після хресного знамення помалу чинимо поклін, простягаючи праву руку до землі. В наш час не всі так простягають руку, а роблять легенький поклін, але правильним залишається простягати руку до самої землі. Поясний поклін виражає глибоке смирення, вшанування, котре віддаємо Богу. Доземний (великий) поклін робимо так: стаємо рівно і хрестимося, аж після хресного знамення стаємо на коліна і чинимо поклін, припадаючи руками до землі і чолом торкаючись (або майже торкаючись) до землі, після цього знову встаємо на ноги. Доземні поклони, як і хресне знамення, є символом віри. Великий поклін виражає гріховне падіння людини і підняття її з упадку силою хреста: людина «падає» на коліна, припадає руками і чолом до землі, утворюючи хрест (якщо подивитись на людину в такому положенні зверху, то побачимо, що її положення утворює хрест), і відразу силою хреста встає знову на ноги. А стояння і молитва на колінах означає глибоке упокорення людини перед Богом4, взивання до Господа з гріховного упадку, каяття. Тому, коли робимо доземний поклін, треба вставати одразу після поклону на рівні ноги, а не знову на коліна, щоб правильно і до кінця звершити цей символ віри, котрим засвідчуємо свою віру в те, що Спаситель нас підводить з гріховної немочі на рівні ноги, воскрешає нас силою чесного Свого хреста і славного Воскресіння, котре з великою радістю зустрічаємо після довгого періоду покаяння – Великого посту або Чотиридесятниці.

 

ПОСИЛАННЯ (зноски): 1.Києво-Печерський патерик. Львів. 2004. 191с., С. 182-186.

2.Життя на стовпі – один із способів аскетичного монашого життя.

3.Жития святых. Книга I. Киев. 1998. 679 с., С.25-26 (переклад авт.).

4.Стояння на колінах означає покаяння, прохання прощення, тому не клякають в неділю й празники, коли радість перебування з воскреслим Спасителем несумісна з постом і покаянням. З тієї ж причини в нашому обряді не слід приймати Святе Причастя навколішки – адже радість зустрічі з Господом перевершує всі наші людські почуття! Покаяння і стояння на колінах відбувається в Таїнстві Сповіді, коли людина розкаюється і благає в Господа прощення, а до Причастя приступає вже з чистим сумлінням, очікуючи зустрічі з Воскреслим.
Деколи можна почути запитання: «Чому ми на сповіді перед священиком маємо клякати, а перед Ісусом Христом в Святому Причасті ні?» Відповідь така: в Таїнстві Сповіді ми припадаємо на коліна не перед священиком, а перед Самим Господом Ісусом Христом, і це саме Він, а не священик, прощає нам гріхи, натомість в Святій Євхаристії ми зустрічаємось з Воскреслим Сином Божим, і така зустріч сповнена радости і слави Господньої, в якій вже немає місця ані гріху, ані скорботному покаянню – адже ми причащаємося Самого Господа. Порівняймо євангельську розповідь, в якій Христа питалися, чому Йоанові учні і фарисеї постять, а Ісусові учні все їдять і п’ють. Божественний Учитель відповів: «Чи ж можуть постити весільні гості, доки жених з ними? Доки жених з ними, вони не можуть постити» (див.: Мр. 2:18-22; пор.: МТ. 9:14-17, Лк. 5:33-39).

Джерело: Михайло БАЛКО, Сергій ПАЛАМАРЧУК. Слово. №1(38) березень-травень 2009

 

Завантажити цю статтю у Word

 

Інші публікації хресної тематики:

ЧОМУ МИ ПОЧИТАЄМО СВЯТИЙ ХРЕСТ ГОСПОДНІЙ, або Що говорить Біблія про вшанування хреста?

ХРЕСТИК НА ГРУДЯХ: мода чи свідоцтво християнської віри?

Про благословення

Дещо про Великий піст

Коментарі та запитання надсилайте на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду (адміністрація сайту)