Чудеса в природі: Павуки і павутина
Коли довший час ми не знаходимося в якомусь приміщенні, то, зайшовши до нього, бачимо численне павутиння, яке наплів один павук, або й більше.
Щоранку, коли ми приходимо в Запоріжжі до храму, зауважуємо павутиння, яке мусимо витирати і знімати.
Одного дня я завважив, що павук провів свою павутинку від кивота аж до стіни, а це віддаль подан один метр. Виникає питання: як може павук, ігноруючи закон земного тяжіння, горизонтально провести павутину?
І ось що я вичитав у Вікіпедії про павуків-стрибунів:
«Павуки-стрибуни – активні денні мисливці. У них добре розвинена внутрішня гідравлічна система: можливість розширювати свої кінцівки внаслідок зміни тиску в крові. Це дозволяє павукам стрибати на великі відстані від 20 до 60 см, що навіть у 75 – 80разів перевищує розмір їх тіла. Перед стрибком павук страхується: прикріплює на те місце, звідки буде відбуватися стрибок, шовкову нитку павутини». Так... Але там відстань була більша, як 60 см.
І ось одного разу ми приходимо з нашим священником о. Владиславом до фіртки нашого церковного подвір’я, і він звертає увагу на красивий візерунок, створений павуком з павутини на церковній огорожі. І також увесь цей свій творчий доробок павук повісив на чотирьох натягнутих волокнах павутинки, які прикріплені були горизонтально.
Виходить, що він, прикріпившись, як страхувальним канатом, до одного прольоту залізної огорожі, стрибнув на другий бік, закріпився там, потім опустився нижче і знову проробив такий трюк, і вже мав дві натягнуті перекладини з павутини, а потім виплів свою гарну картину з павутини.
І це робиться тільки вночі. Адже коли ми поверталися з відправи, вже цього візерунку не побачили. Його згорнули, так як забирають картини після виставки в музеї.
А як подає Вікіпедія, відомо близько 41 000 видів павуків, розповсюджених по всій Землі за винятком Антарктиди, океанів та морів. У Галичині й Українських Карпатах відомо 79 видів із 15 родин.
Відбитки перших справжніх павуків датуються кам'яновугільним періодом — 318–299 млн років тому, а подібні до павуків тварини, які здатні були плести павутину — девонським періодом, 386 млн років тому. Сучасні групи павуків: Миґаломорфи (Mygalomorphae) та Аранеоморфи (Araneomorphae) виникли у тріасовому періоді близько 200 млн років тому.
Такі спостереження в природі ще раз доводять нам, що Бог у своєму створінні показує частину своєї Премудрості. Так природа нас вчить про великого Архітектора і Вседержителя Вселеної. Це називається «Природна релігія».
А Бог і в цей час все нове творить. Тож разом з псалмопівцем можемо закликати:
«Які то величні діла твої. Господи, все в премудрості сотворив Ти!» (Пс. 103)
Єпископ Степан Меньок, екзарх Донецький УГКЦ
