Кілька думок владики Степана (Менька) після відвідин Авдіївки і Мар''їнки

28 Лютого 2017

Нещодавно владика Степан, Екзарх Донецький УГКЦ, із благословення Блаженнішого Святослава, Глави і Отця УГКЦ, разом із командою БФ «Карітас» відвідав Авдіївку, де напередодні від чергового артудару по житловому сектору у старій частині міста сильних руйнувань зазнали багатоповерхівки та приватні будинки. У супроводі військових CIMIC була здійснена первинна оцінка потреб щодо допомоги у відновленні пошкоджених домогосподарств, продуктової та медичної допомоги. Також владика побував у Мар’їнці, де спілкувався з вихованцями місцевого центру дитячої та юнацької творчості. Пропонуємо кілька думок і вражень владики Степана після цих відвідин.

Показується 16807149_756551414512300_5618862827257118482_n.jpg

      Таке враження складається, коли мандруєш по цих пустих зруйнованих будівлях, що ведеться біологічна війна. Тоді, коли людей отруюють і вони гинуть, а після них  залишаються лише помешкання, речі.

     Йдучи пустою вулицею, я зустрічав й бідних безпритульних тварин. До мене прибився кіт, який шукав своїх господарів.

      Повертався я із препаскудним настроєм і тягарем на душі.

Показується 16831166_756551377845637_2133224479956381764_n.jpg

 

            В Мар'їнці я відвідав місцевий центр творчості для молоді і дітей. Мені навіть влаштували там невеликий концерт.

           Спілкуючись із постраждалими, я чув багато нарікань. Люди прийшли до мене жалітися то на військових, які зайняли їхнє житло, то на владу…А там фронтова лінія, наші військові змушені жити в тих домах місцевих жителів.

              У місті продовжує активно діяти БФ «Карітас», міська влада цьому сприяє.

Показується 16832401_756551244512317_6837907527551373294_n.jpg

         Люди живуть в постійному психологічному напруженні. Уявіть собі, вони щовечора лягають спати з думкою, що снаряд може влучити в їхні помешкання.

  Одна жінка, бачачи, що я належу до духовного сану, промовила до мене: «Я хотіла би спокійно умірєть і больше нічево». А я їй на те: «Ну, гаразд. А що робити молоді?».

          Будь-хто, якби йому сказали жити під обстрілами, одразу відчув би зміну в своєму організмі; йому нічого би не було миле. А ви уявіть собі, люди постійно живуть під таким тиском. Тому цілком ймовірно, що з часом, вони будуть мати зрушення в психіці.

               Усюди діє військова адміністрація, бо не довіряють цивільним.

Руслана Ткаченко, прес-служба Донецького екзархату УГКЦ

Відображається