Сьогодні ми на Євангельському читанні згадували ці слова, які Господь говорив перед своїми страстями. Ці слова стосуються безперечно кожного. Коли ми прагнемо жити тим покликанням, яке дарував нам Господь, то в кожного з нас приходить момент свого розуміння тих слів. Ці слова пригадуються в найважчий час, тоді коли проїхавши біля зупинки автобуса чи за декілька будинків від місця, де ти проживаєш, бачиш як там падає артилерійський снаряд, або тоді, коли нема бажання вже навіть ховатись в «підвалі» щоб чути себе хоч трохи захищеним. В той час, коли здається все скінчилося, коли тіло трясеться від страху і бажає чим швидше тікати, тоді коли вже близько бачиш смерть та коли зло і диявольська ненависть вже мають змогу нищити твоє немічне тіло.
Але саме тоді Бог, який промовив ці слова, бадьорить твій дух, саме в той момент, коли немічне тіло бажало б не відчувати болю, Господь вливає в твоє єство того Духа, який дає тобі неймовірне відчуття, відчуття того, що ти не сам, твоє тіло хоч і немічне та Святий дух сильніший, сильніший від всього що є навколо. Тоді приходить «щастя», приходить щось надзвичайне і однозначно незрівнянно більше, ти почуваєшся піднесеним, легким, безстрашним, бо з тобою «бадьорий Дух».
Нехай цей Дух пронизує кожного з нас, щоб ми щиро вірили і дозволяли Йому діяти, робити нас бадьорими і радісно звіщати Добру Новину про Нього всім хто нас оточує!
Слава Ісусу Христу!
