Одна легенда гласить, що ікону Божої Матері написав євангелист Лука. Інша легенда розповідає про надприродні сили, які створили образ Марії, щоби майбутнім поколінням донести справжній її лик. Найраніше письмове свідоцтво про написання євангелистом Лукою образів Ісуса Христа походить від візантійського історика Теодора Агноста з Константинополя (6 ст. по Хр.). Він згадує, що 450 р. імператриця Євдокія надіслала з Єрусалиму до Константинополя Одигитрію, творцем якої є апостол і євангелист Лука.
У своїй першій подорожі до Палестини в V столітті імператриця Євдокія знайшла в Єрусалимі ікону Богородиці, яку відіслала до Константинополя в дар своїй сестрі Пульхерії. Тоді для цієї ікони збудували нову церкву; поряд була розташована монаша обитель. Монахи звалися годигами (провідниками), а монастир – Годигон. У 9 столітті ця легенда стала загальновідомою. В цей час уперше з’являється і назва «Одигитрія».
Інша розповідь пов’язує цю ікону з монастирем на узбережжі Мармурового моря. Моряки перед своїм плаванням прохали Божу Матір, щоб вона вказувала їм правильний шлях і їх на ньому оберігала. Ще інше передання розповідає, що 453 р. ікона Богородиці була виставлена у Влахернській константинопольській церкві. Навколо неї діялося багато чудес. Так, двом сліпцям вона повернула зір. Можливо, саме завдяки цим зціленням ікона й отримала назву «Одигитрія/Провідниця». Які з цих історій справді автентичні, можуть дати відповідь, мабуть, лише історики. В усякому разі назва «Одигитрія» за цим типом Богородичної ікони закріпилася.
У середні віки на острові Крит зустрічалися дві культури – східна і західна, творячи на цьому культурному перехресті квітучу школу мистецтв. У 14-15 столітті італійсько-критська школа була дуже відомою і активною. У свою ранню добу ця школа називала себе греко-італійською. Їй притаманні темно-коричневе тло, світла основна фарба і насамперед юні лики зображуваних постатей.
Саме ця італійсько-критська школа і розвинула тип Страсної ікони (давня назва ікони Матері Божої Неустанної Помочі). Підставова ідея цього типу ікони – лик Богородиці позначений сумом через бачення майбутніх Страстей свого сина. А Він, споглядаючи на майбутні предмети своїх страждань, руками з обох сторін охоплює праву руку матері, що відповідає Йому ніжністю материнської любові.
У 13 столітті чин францисканців плекав набожність до Страстей Христових, а чин сервітів – до Діви Марії багатостраждальної. І ось наприкінці 13 – на початку 14 століття первісна ікона Одигитрії зазнала поважного перетворення на острові Крит. Автором нового типу ікони став грецький художник (ймовірно, монах), який заповзявся суттєво змінити стародавню Одигитрію, і перетворив її в ікону страждальної Матері.
Діву Марію стали зображати не матір’ю осяяного силою Господа, а матір’ю страдника. Цьому її зображенню відповідають слова з Євангелія від Луки: «Тобі самій меч прошиє душу» (Лк 2,35). На образі з’явилися ангели зі страсними знаряддями, а на лику дитини-Ісуса – вираз остраху. Можна зауважити легке схилення голови матері та глибокий сум у її погляді. Для давньої ікони Одигитрії це було чужим.
На іконі Ісус-дитя бачить перед собою майбутні знаряддя страстей, тож Його душа сповнюється сумом і земною тривогою, як пізніше на Оливній горі. Тут Син Божий виявляє свою вразливу людську природу, вдивляючись у подію своєї прийдешньої хресної смерті. Так апостол Павло пише до Филип’ян: «Він, існуючи в Божій природі,.. применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, Він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж хресної» (Флп 2,6-8).
Тому дитя притискається до грудей своєї Матері та, неначе шукаючи допомоги, обома руками охоплює її праву руку. Її лик виказує великий біль: її дитя страждає вже з дитячих літ. Між матір’ю і дитям панує велика душевна гармонія. Марія уже співстраждає, хоч її дитя ще зовсім маленьке. Цей невимовний глибокий сердечний біль, який виказує материнський погляд, супроводжуватиме її протягом усього її життя. Він чинить її духовною матір’ю всіх людей.
Таким чином, Страсна ікона – це ікона страждальної Матері, але глибокої візантійської концепції. Тут Марія – це велика Заступниця і повсякчасна Посередниця. Її рука, простягнута до дитини, у православному мистецтві символізує заступництво.
Цей новий тип ікони «Страсної Матері» вже незабаром після її появи зазнав великої шани. Особливо Страсну ікону почитали в православній грецькій катедрі портового критського міста Рéтимно; крім того, у відомому монастирі святого Луки в грецькому м. Фоціс, у церкві монастиря Дохіар на святій Афонській горі, а також у славетному монастирі св. Катерини на Синаї.
Зовнішні прикмети Страсної ікони – це насамперед поява архангелів Михаїла і Гавриїла по її обидва боки. На багатьох давніх образах Одигитрії ці ангели вже зображалися, але без страсних знарядь. На Страсній іконі вони вже їх тримають: Гавриїл – хрест, а Михаїл – чашу зі списом, що колись проб’є серце Ісуса, та губку на жердині.
Марія ледь схиляє свою голову до дитини, продовжуючи дивитися на глядача. Христос повертає голову до архангела Гавриїла, споглядаючи на Хрест, але цілим своїм тілом обернений до своєї матері та до неї горнеться. Права рука Марії все ще вказує на Христа, але водночас його вже захищає. Вона також зміщається до центру, до свого серця.
Христос у своїй лівій руці вже не тримає сувою, а права більше не благословляє. Змінилися і його ноги. Він дещо підносить ступню правої ноги вгору, заводячи її за ступню своєї лівої ноги, що лишається в своєму давньому положенні. Сандалик на лівій нозі лишається, тоді як на правій – розв’язаний.
Хоч в Україні вже багато років почають Богородицю Неустанної Помочі, однойменне свято було встановлене Синодом єпископів Української Греко-Католицької Церкви та проголошене Декретом блаженнішого Святослава, Отця і Глави УГКЦ від 11 грудня 2017 року.
«Ми хочемо подякувати Матері Божій Неустанної Помочі за те, що незважаючи на різні обставини та слабкості людського життя в нашій державі, Україна була, є і буде! І навіть не тому, що ми сильні, а тому, що Божа сила об’являється в історії нашого народу!», – запевнив очільник греко-католиків, а потім додав: «Ми хочемо свідчити перед Богом та світом, що ми християнський народ. Ми віримо в неустанну поміч нашого Бога, об’явлену в іконі Матері Божої Неустанної Помочі, і про цю поміч хочемо навчити цілий світ», - зазначив Патріарх Святослав під час урочистого проголошення свята Матері Божої Неустанної Помочі в місті Тернополі.
Джерела:
Інтернет-ресурс церкви Матері Божої Неустанної Помочі в м. Тернополі
